РЕВОЛЮЦІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Стос. до революції (у 1 знач.). Хвиля революційних заворушень котилась по Росії (М. Ол., Леся, 1960, 193); — Для революційної боротьби потрібні сильні люди (Головко, II, 1957, 586); Росте і зріє його [народу] сила в революційних боях (Гончар, II, 1959, 116); * Образно. Все далі даль, все ширше межі, все вище огненна блакить. Революційної пожежі вже ворогам не погасить (Сос., І, 1957, 429); // Пов’язаний з проведенням революції (про місце, час і т. ін.). Нарешті Ленін знову на Батьківщині — в революційній Росії (Біогр. Леніна, 1955, 154); — Моряки в нас були на перших революційних барикадах (Ю. Янов., II, 1958, 96); В серці понеси Революційних днів могутні голоси (Мал., Щедре літо, 1949, 19); // Який здійснює революцію або стоїть на її боці, відстоюючи її ідеї, принципи. З усіх класів, які протистоять тепер буржуазії, тільки пролетаріат являє собою дійсно революційний клас (Комун. маніф., 1947, 24); Всі праці В. І. Леніна пройняті глибокою вірою в невичерпні революційні сили й можливості трудящих мас (Ком. Укр., 5, 1960, 37); [Гайдай:] Струнко! Адміралу революційної ескадри на караул! (Корн., І, 1955, 42); Великий Каменяр був ідейним союзником революційного пролетаріату (Про мистецтво театру, 1954, 151); // Пройнятий духом, ідеями, настроями революції. Суспільно-політичні погляди Радіщева були більш революційними, ніж у західних «просвітителів» (Іст. СРСР, II, 1957, 85); Революційні пісні; // Який є наслідком революції, викликаний, зумовлений нею. Нова сила справ постала з революційного ладу з такою незаперечністю, як світ постає з світу. Жовтнева соціалістична революція несла селу прапор колективізації (Довж., І, 1958, 70); Мабуть, із часу незабутніх Жовтневих штурмів не знала країна вибуху такого бурхливого революційного піднесення, як у ці дні літа двадцятого року (Гончар, II, 1959, 302); Пролетаріат диктував мистецтву реалізм, запліднений соціалістичним ідеалом, революційною пристрастю, почуттям любові до людей, вірою в красу і розум трудящої людини (Талант.., 1958, 23).

∆ Військо́ві революці́йні коміте́ти — бойові органи збройного повстання робітників і селян, створені під керівництвом більшовиків у ході підготовки і проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції. Військовий революційний комітет послав його на південь на чолі продзагону, що складався виключно з балтійських матросів (Стельмах, II, 1962, 189); Революці́йні демокра́ти — представники революційно-визвольного руху XIX ст. в Європі, ідеологи селянської демократії… Чернишевський був не тільки соціалістом-утопістом. Він був також революційним демократом.. (Ленін, 20, 1971, 165); Революці́йні трибуна́ли — спеціальні суди, створені Радянською владою в листопаді 1917 року для боротьби проти контрреволюційних сил, а також спекуляції, саботажу та інших небезпечних для республіки злочинців. Постановою Українського Радянського уряду від 4 січня [1918 р.] утворювався Народний суд, а пізніше і революційний трибунал, через які пролетаріат здійснював революційне правосуддя (Іст. УРСР, II, 1957, 90).

2. Який може викликати докорінні зміни, перетворення в якій-небудь галузі або веде до них. КПРС — партія революціонерів-новаторів. Уся її діяльність пройнята духом революційної творчості, сміливого пошуку, непримиренної боротьби із старим (Ком. Укр., 9, 1968, 47).

3. Який характеризується докорінними змінами, перетвореннями в якій-небудь галузі. Соціалістичний реалізм відбиває життя в його революційному розвитку (Рильський, III, 1956, 151); [Мічурін:] Справа не в розмові, а в революційному землеробстві, в тваринництві (Довж., І, 1958, 469).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 474.