РЕВОЛЬВЕ́РНИЙ, а, е.

1. Прикм. до револьве́р. Юрба давала відсіч поліції і козакам; лунали револьверні постріли, і багато поліцейських було поранено (Ленін, 11, 1970, 330).

2. техн. Який може рухатися. Найбільше поширення одержали верстати.., в яких револьверна головка розташована на вертикальній осі (Технол. різального інстр., 1959, 122).

∆ Револьве́рний верста́т — металорізальний верстат з рухомою головкою, на якій можна встановлювати і закріпляти багато металорізальних інструментів. При роботі на револьверних верстатах і верстатах-автоматах найчастіше застосовують дискові (круглі) гребінки (Різальні інстр.., 1959, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 475.