РЕВНИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Людина, схильна до ревнощів (у 1 знач.). Ліна всміхнулась, запитала тихо: — Як же він, такий ревнивець, тебе відпускає? (Гончар, Тронка, 1963, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 472.