РВІ́Я, ї, ж., рідко. Те саме, що ре́вність 2. Невиразна, пекуча рвія обурила серце її (Л. Янов., І, 1959, 244); Я не цілком твій — зве мене Життя нове і інші мрії; Від них мене не відітне Ні ласки пал, ні муки рвії (Стар., Вибр., 1959, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 463.