РАЧКУВА́ТО, присл., розм., рідко. Те саме, що ра́чки. Штовхав [сержант] у спину тих, хто надто рачкувато пересувався плазом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 460.