РАХУ́БНИЙ, а, е, розм., заст. Стос. до рахуби (у 2 знач.). Людина він був рахубна й хитра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 456.