РАХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до рахува́ти. Дві баби, стоячи кожна на своїм подвір’ю, лаялося скільки було духу, і далеко розносилися їх міцні, на простори раховані голоси (Хотк., II, 1966, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 456.