РА́ПТОМ, присл. Враз, відразу; зненацька. Тут раптом вихор налетів, і дерева здригнули (Л. Укр., І, 1951, 460); Настали весняні дні. Настали вони якось несподівано, раптом, одної ночі потягнуло теплим вітром з півдня, і на ранок снігу не стало (Гжицький, Вел. надії, 1963, 61); І раптом, як грім серед ясного неба, звістка: вода прорвала центральний зрошувальний канал і пішла на поля (Рад. Укр., 19.V 1961, 3); // Несподівано, непередбачено. Розв’язка наступила раптом і навально (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 80); Раптом Ромка хапнула мене за руку (Сміл., Сашко, 1954, 99); // Нарешті, після всього. До самого вечора вовтузились на подвір’ї його хлопці з конем. То годували його всяким зіллям, дивуючись, що кінь виявився куди перебірливішим за верблюда, то підсаджували один одного й пробували сісти верхи, потім, доп’явши раптом, що кінь коростявий, взялись його разом чистити та промивати (Гончар, II, 1959, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 453.