РА́НО-РАНЕ́СЕНЬКО, присл. Дуже рано, на світанку. — Цею [цією] дорогою любила я колись їздити.. верхом — рано-ранесенько… (Коб., III, 1956, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 451.