РАНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., фольк. Проводити де-небудь ранок. На калині зозуля, А на калині сивая Там кує, ночує, ранкує. Ніхто зозулі не чує (Чуб., V, 1874, 691).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 450.

Ранкувати, ку́ю, єш, гл. Проводить утро. О. 1861. III. 18. На калині зозуля, а на калині сивая, там кує, ночує, ранкує, ніхто зозулі не чує. Чуб. V. 691. Де ти, Марусю, де ти, молода, сей ранок ранку вала? Рачкувала я, мої подружечки, у старшої дружечки. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 5.