РА́НЕЦЬ, нця, ч. Похідна військова або школярська сумка зі шкіри чи іншого матеріалу, яку носять на спині за допомогою заплічних ремінців та лямок. За плечима в його теліпався ранець та торбина з сухарями (Н.-Лев., І, 1956, 71); Гуляють школярі погожим днем, У кожного в них ранець за плечем (Нех., Ми живемо.., 1960, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 448.