РАНГО́УТ, у, ч., мор. Сукупність круглих дерев’яних балок і сталевих труб, що становлять частину оснащення судна і призначені для несення вітрил, встановлення сигнальних вогнів, антен, вантажопідйомних пристроїв і т. ін. Вже в сніжний саван сповиті «Восток» і «Мирный». Вкрилися кригою ванти, паруси. Увесь рангоут в крижаному стеклярусі (Довж., Зач. Десна, 1957, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 448.