РАМЕ́НО, а, с., заст. Плече. І враз, раптово Рученьки білі, запашні Лягли на рамена мені… (Стар., Поет. тв., 1958, 26); Ремінець муляв худе рамено молодого інженера (Дмит., Наречена, 1959, 155); * Образно. Уже тополі гордовиті, З рамен стрясаючи імлу, Радіють ранкові й теплу (Рильський, II, 1956, 225); * У порівн. Коріння дерев, грубе, немов рамена, виринало гадюкою з моху (Коб., Вибр., 1949, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 446.

Рамено, на, с.

1) Перекрестье креста. Лохв. у.

2) Въ вѣтряной мельницѣ: каждое изъ двухъ бревенъ, проходящихъ сквозь валъ и перекрещивающихся, къ которымъ придѣланы крылья. Лохв. у.

3) Въ мельницѣ: радіусъ соединяющій кругъ колеса съ осью. Черниг. у. Мик. 480.

4) Часть ступи походючої. Шух. І. 104.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 5.

раме́но = ра́м’я — старі назви плеча (плечей). Рученьки білі, за­пашні Лягли на рамена мені… (М. Старицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 495.