РАКУ́РС, у, ч. Перспективне зменшення різних частин віддалених предметів, фігур, архітектурних елементів і т. ін., що призводить до зміни їхніх звичних обрисів. Примруживши очі, вдивлявся [Роман Петрович] в обличчя, потім знову всідався на пеньок і знову креслив дівочу голову, але вже в іншому ракурсі (Коз., Сальвія, 1959, 67); // фот., кін. Незвична для ока перспектива зображення предмета, спричинена непаралельністю площини світлочутливого шару фотоматеріалу до площини, в якій розташований предмет. Один і той же кадр знімається кілька разів, у різних ракурсах, інколи навіть з деякими змінами характеру виконання, з корективами мізансцени (Мист. кіно, 1955, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 445.