РАКЕТОНО́СЕЦЬ, но́сця, ч. Бойовий надводний корабель, підводний човен або літак, що мають на своєму борту ракети (у 2 знач.) з необхідним для їхнього запуску обладнанням. Найновіше обладнання ракетоносців дає льотчикам можливість бачити цілі на величезній відстані (Рад. Укр., 11.VII 1961, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 445.