РА́ЙЦЯ, і, ч.

1. заст. Радник.

2. іст. Ратман, член магістрату. В сватах пішли неабиякі люди: бурмистрове та райці магістратські (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 443.

Райця, ці, м.

1) Совѣтникъ. Він каштелян і райця королівський. К. МБ. II. 120.

2) Ратманъ, членъ магистрата. В сватах пішли не аби які люде: бурмистрове та райці магистратські. К. ЧР. 297.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 4.