РА́ЙДУЖНИЙ, рідше РА́ДУЖНИЙ, а, е.

1. Який має кольори райдуги; багатокольоровий. Райдужні кола і вінки навкруги небесних світил є ознакою збільшення хмар і посилення вітру (Колг. Укр., 8, 1956, 42); Бризки розсипались райдужними діамантами, і весь ставок спалахнув золотим вогнем (Донч., Секрет, 1947, 80); * У порівн. Пучок сонячного проміння, як райдужна куля, спалахнув раптом на шпилі радіощогли «Могутнього» (Донч., II, 1956, 143).

∆ Ра́йдужна (ра́дужна) оболо́нка — те саме, що ра́дужка. Крізь прозору рогівку видно райдужну оболонку, від якої залежить колір очей, і розміщену в її центрі зіницю (Наука.., 3, 1959, 27); В передній частині [ока] судинна оболонка переходить у радужну оболонку, посередині якої є круглий отвір — зіниця (Курс фізики, III, 1956, 301).

2. перен. Який несе в собі приємні, щасливі сподівання і т. ін.; радісний. Стара мати була переповнена райдужними надіями про майбутнє сина (Кач., Вибр., 1947, 134); // Який відзначається радістю; піднесений. Останніми днями Черниш справді був у безпричинно райдужному настрої (Гончар, III, 1959, 231); // Який виражає веселість, грайливість. Вона зітхнула і, закинувши назад голі руки, поправила зачіску і весело, манірно заговорила: — Якби я була принцесою, я б тут побудувала замок. Тут дуже красиво! — Провела своїми райдужними прижмуреними очима по зелених околицях (Тют., Вир, 1964, 231); * Образно. Одеса стоїть над морем, ніби молода у вінку, завжди усміхнена, райдужна (Цюпа, Україна.., 1960, 232).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 442.