РАДІОЦЕ́НТР, у, ч. Пункт, обладнаний спеціальною апаратурою для радіозв’язку та радіомовлення. Суфі покинув Карасу і в Ташкенті на радіоцентрі диктором працює (Ле, Міжгір’я, 1953, 362).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 435.