РАДІОФІКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до радіофікува́ти. Всі села і міста [Волині] радіофіковані (Цюпа, Україна.., 1960, 268); // радіофіко́вано, безос. присудк. сл. Клуб було радіофіковано, голос лектора чітко звучав з гучномовця (Дмит., Наречена, 1959, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 435.