РАДІОЛОКАЦІ́ЙНИЙ, а, е, спец.

1. Стос. до радіолокації. За допомогою сучасної радіолокаційної апаратури можна повністю забезпечити польоти літаків у важких метеорологічних умовах (Веч. Київ, 10.V 1957, 4).

2. Заснований на радіолокації. Останні радянські радіолокаційні спостереження виявили, що період обертання Венери 9-11 діб (земних) (Наука.., 6, 1961, 7).

∆ Радіолокаці́йна астроно́мія — розділ радіоастрономії, в якому вивчають різні космічні об’єкти за допомогою радіолокаторів.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 432.