РАДІОАМА́ТОР, а, ч. Те саме, що радіолюби́тель. Юра був визнаний серед школярів у себе в Тбілісі як найкращий радіоаматор — знавець законів будови приймачів (Ле, Клен. лист, 1960, 19); — Як відомо, Савченко — радіоаматор. Несподівано він упіймав якісь таємничі позивні (Донч., V, 1957, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 430.