РАДИ́СТ, а, ч. Фахівець з передавання та приймання повідомлень по радіо. Радист прийняв з флагманського корабля радіограму (Ткач, Крута хвиля, 1954, 160); Дзвонили польові телефони, щось настирливо гукав біля своєї рації радист (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 429.