РАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал,
1. перех. Грабувати (у 1 знач.). [Князь:] Замість піти та рабувати других, Я швидко й сам розбійникам у руки Попасти можу! (Фр., IX, 1952, 229).
2. неперех., ким, рідко. Тримати кого-небудь у рабстві, поневолювати когось. Довго ним [мужиком] ми рабували; кров лилась, свистів батіг (Граб., І, 1959, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 426.