ПІШОХІ́Д ¹, хо́да, ч. Той, хто йде пішки. Верхом полонини, стежкою.. ішли два пішоходи (Фр., III, 1950, 16); Двірники мастили вапном дерева і обіччя тротуарів, щоб ночами видно було дорогу машинам і пішоходам (Кучер, Чорноморці, 1956, 35).

ПІШОХІ́Д², хо́ду, ч., заст. Тротуар. На пішоході нас минають, штовхають (Тесл., З книги життя, 1949, 47); По вузеньких пішоходах поспішають люди (Панч, На калин. мості, 1965, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 553.

Пішохід, хо́ду, м. Тротуаръ. Полт. и Харьк. г.г. У Харькові пішоходи з дощок, чи з каміню. Лебед. у. В городі… якісь пішоходи роблять, щоб в грязі добре, бач, було ходити пішки. Котл. Н. П. 386. Раз я вийшов в город, йду по пішоходу. Щог. В. 63.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 190.