ПІША́К, а́, ч.
1. Фігура найнижчої цінності у грі в шахи. Пішак — найслабкіша з фігур, бо має дуже обмежену рухливість: він може ходити тільки на одне поле вперед по вертикалі! (Перша книга шахіста, 1952, 28); Він поставив фігуру просто під пішака супротивника (Мушк., Чорний хліб, 1960, 136).
2. перен., розм. Невпливова, незначна або несамостійна людина, яка в своїх діях цілком залежна від волі інших. Він, бач, простий собі пішак, В тіні ізроду-віку… (Воскр., З перцем!, 1957, 330); — Правильно сказав про нього мій родич Георге Доброшану: король — пішак у руках американців (Чаб., Балкан. весна, 1960, 295).
3. заст. Давня українська неофіційна земельна одиниця міри від 0,5 га до 5 га. На Лівобережній Україні вживали такі земельні одиниці міри, як пішак (11 моргів), клітка (12 моргів) і т. д. (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 61); Захарко.. мав по пішаку поля в кожну руку ще й столипінський «додаток» у півтори десятини (Іщук, Вербівчани, 1961, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 552.