ПІ́ХВА ¹, и, ж.

1. Кінцева частина статевих провідних шляхів у жінок і самок ссавців.

2. Нижня розширена частина черешка або пластинки листка деяких рослин, що оточує стебло. Більшість личинок закінчує живлення до викидання волоті з піхви листка (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 256).

ПІ́ХВА² див. пі́хви.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 550.