ПІСТРЬОВИ́Й, а́, е́, розм. Прикм. до пі́стря. Пістрьовий візерунок; // Зробл. з пістрі. Одягнутий він був у китайчатий синій жупанок, пістрьових штанях (Стор., І, 1957, 226); — Еге! — спробуй вийди заміж в пістрьовій сукні! — сказала Балабушиха (Н.-Лев., III, 1956, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 545.