ПІСТОЛЕ́ТНИЙ, а, е. Прикм. до пістоле́т. — Назад, пане обер-лейтенант! — почув він за спиною владний голос.. Повернувся і побачив спрямоване на себе пістолетне дуло (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 186); // Признач. для стрільби з пістолета. Малі ж підкови для наших коней цінувались особливо високо, як пістолетні патрони найдефіцитніших калібрів (Гончар, III, 1959, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 545.