ПІ́Р’ЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до пі́р’я. Ой, летіла горлиця через сад, ..Розпустила пір’ячко на ввесь сад (Укр.. лір. пісні, 1958, 131); [Марина:] Взяла б пір’ячко скубти або вовну прясти (Кроп., II, 1958, 319); Почав [горобчик].. пір’ячко до пір’ячка збирати, соломку до соломки складати та гніздечко звивати (Л. Укр., III, 1952, 483); *У порівн. Вона застудилася в шторм, що кидав чайку, мов пір’ячко (Тулуб, Людолови, II 1957, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 541.

Пір’ячко, ка, с.

1) Ум. отъ пір’я. Перышки. Іди, іди, куріпочко, додому, та не давай пір’ячка нікому. Мет. 122.

2) Зелень чеснока, лука. Вас. 204.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 187.