ПІОНЕ́РСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до піоне́р (у 3 знач.). Щоб росли нові споруди І нові будови — Я в труді невтомний буду: Піонерське слово! (Мур., Піонер. слово, 1951, 3); Палай, наше вогнище, тепле і рідне — Зоря піонерських негаснучих літ! (Бичко, Вогнище, 1959, 11); Вдячний за твори могучі, цей юний схвильований люд могилам на канівській кручі віддасть піонерський салют (Уп., Вірші.., 1957, 126); // Який складається з піонерів. Вони не розбирали слів, але ж знали цей мотив, рідний з дитинства, з піонерських загонів, мотив, з яким вони росли, виховувались і мужніли, — «Інтернаціонал» ! (Гончар, III, 1959, 92); Наче білі крила, Піднялись вітрила — Випливає піонерський флот (Воронько, Славен мир, 1950, 105); // Належний піонерові, піонерам. На хлопчикові піонерський шовковий галстук, охайна сорочка (Ю. Янов., І, 1958, 602); Як любий родинний привіт, Як милу і радісну ласку, Вітаю дитинства щасливого цвіт, — Твою піонерську пов’язку (Мас., Поезії, 1950, 184); // Признач. для піонерів. Несе той віночок — квітчасту каблучку. Аж ось і вона, піонерська кімната. Стрічає бабусю весела вожата (С. Ол., Вибр., 1959, 154).

2. Стос. до діяльності піонера, піонерів (у 3 знач.). Про тебе ж навіть у стінній піонерській газеті ніде й слова не знайдеш! (Донч., V, 1957, 169); Виникли зовсім нові розділи шкільної гігієни, наприклад, гігієна піонерської і позашкільної роботи серед дітей (Шк. гігієна, 1954, 29); Піонерське вогнище.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 537.