ПІ́НЯВА, и, ж. Те саме, що пі́на. Проминули верхівці синє плесо Кагула й стали перед бурхливою пінявою Дунаю (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 537.