ПІЛЯ́СТР, а, ч., архіт. Плоский, схожий на колону виступ на поверхні стіни чи стовпа. Вся [площа] завалена була старим мармуром церкви, уламками пілястрів, орнаментами амбразур (Коцюб., II, 1955, 403); Кам’яний бар’єр відділяв орхестру від театрона, а ззаду театрон був оточений глухою стіною з пілястрами, крізь яку вели входи до театру (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 535.