ПІЛЬГОВИ́К, а́, ч., розм. Той, хто має пільгу, користується пільгами (у 1 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 535.