ПІЛСУ́ДЧИК, а, ч. У 1926 — 1935 рр. — той, хто поділяв погляди фашистського диктатора Польщі Пілсудського, запроваджував його політику. — Я не годен забути, що так же страшно кричала середодня і люди, коли ті пілсудчики били їх торік у дворі шомполами (Козл., Ю. Крук, 1957, 358); Утиски пілсудчиків, переслідування урядовцями панської Польщі всього прогресивного створювали важкі умови для передових західноукраїнських діячів (Іст. укр. літ., І, 1954, 690).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 535.