ПІЛОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Управляти літальним апаратом під час польоту. Корабель «Восток-2» пілотує громадянин Радянського Союзу льотчик-космонавт.. Титов Герман Степанович (Літ. газ., 8.УІІІ 1961, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 535.