ПІЛОТО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пілотува́ти. 16 червня 1963 року на орбіту супутника землі був виведений космічний корабель «Восток-6», уперше в світі пілотований жінкою — Валентиною Володимирівною Терешковою (Наука.., 11, 1967, 17).

2. у знач. прикм. Признач. для пілотування. Космічні кораблі «Союз» характеризують новий етап у розвитку пілотованих апаратів (Веч. Київ, 18.ХІ 1968, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 534.