ПІ́ЛКА, и, ж.
1. Відрізаний для пошиття одягу шматок тканини на всю її ширину. Юзя встала, а Дарка розп’яла на ній спідничку, шукаючи швів та рахуючи пілки (Л. Укр., III, 1952, 643); Широкими, на вісім пілок, спідницями Параска по хаті війнула (Горд., II, 1959, 223); // розм. Шматок матерії взагалі. Він повертає до хати і помічає на призьбі якусь мисочку, прикриту зверху замість пілки листком лопуха (Стельмах, II, 1962, 104).
2. Підстилка на підлогу, долівку і т. ін. На першій [підводі], ..на соломі, застеленій квітчастою пілкою, сиділо двоє (Коз., Нові Потоки, 1948, 251).
3. Зменш. до пола́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 534.