ПІ́КА ¹, и, ж. Різновидність довгого полегшеного списа з гострим металевим наконечником. Усе населення взялося укріпляти місто. Розібрали брук, збудували барикади, кували піки (Нова іст., 1956, 58); Одна сотня козаків з піками, шаблями ..гарцювала праворуч і ліворуч транспорту, охороняючи фланги (Тулуб, В степу.., 1964, 246); // Довгий тонкий предмет, зовнішнім виглядом схожий на цей спис. Норма вже виконана.. Ні, ще одну брилу, оцю, вона аж проситься під піку відбійного молотка (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 10).

ПІ́КА², и, ж. Те саме, що вино́². Ходити дамою пік.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 532.