ПІЖО́НСТВО, а, с., розм. Погляди й поведінка піжона. Починається ж воно [міщанство] часто з «дрібниць», з прямо-таки «невинних» речей: надмірної турботи про власний комфорт, «піжонства» (Рад. літ-во, 4, 1958, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 529.