ПІЖО́Н, а, ч., розм. Те саме, що дже́нджик. У дзеркалі Платон бачить своє відображення: такий собі піжон в краватці, джемпер італійський, сорочка японська… (Зар., На.. світі, 1967, 80); — Пішла [Ярина] спати, нагулялася з оцим піжоном, — сердито сплюнув Волох (Собко, Граніт, 1937, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 529.