ПІДІ́СОК, ска, ч., спец. Залізна пластинка, яку підбивають до нижньої частини дерев’яної осі. А там — залізний товар: підкови, гвіздочки, сокири, підіски.. й усе, чого треба (Кв.-Осн., II, 1956, 13); Мій батько славний був коваль. На все село. На кілька сіл. В його руках співала сталь. На сорочках блищала сіль. Кував підіски, лемеші (Воронько, Три покоління, 1950, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 430.