ПІДІ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підігну́ти. Галки, шпаки, дрозди сплять, стоячи на одній нозі. Друга нога підігнута, дзьоб — глибоко під крилом (Веч. Київ, 3.Х 1957, 4).

2. у знач. прикм. Який зігнувся (під чим-небудь або в середину чогось). Роман першим нахилився над Христиною.. Голова молодиці нерухомо лежала на підігнутім лікті (Стельмах, І, 1962, 644).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 429.