ПІДІБГА́ТИСЯ і ПІДОБГА́ТИСЯ, а́ється, док. Підгорнутись, підігнутися під що-небудь (про ноги, хвіст і т. ін.). * Образно. Вони [тіні] перерізують першу терасу і кидають сітку на другі.. Або починають міняти форму: там вкоротили галузку, там зіллялись докупи і підібгались чорним клубочком під корінь (Коцюб., II, 1955, 413); // Міцно стулитися, стиснутися (про губи). Враз лице його зробилося холодним, губи суворо підібгалися (Тют., Вир, 1964, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 428.