ПІДЦЮ́КНУТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до підцю́кнути. * Образно. Очі твої, як підцюкнуті моїм гострим поглядом, упали в сніг (Головко, І, 1957, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 524.