ПІДХИХИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Те саме, що підсмі́юватися. Дивишся часом, нікчема якась,.. а й та норовить чимось тебе принизити, підхихикує з тебе (Гончар, Таврія, 1952, 360); Тільки він один і сміявся на полі та іноді підхихикував лановий (Стельмах, І, 1962, 574).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 521.