Підтіпанка, ки, ж.

1) Неряха, женщина съ испачканнымъ въ грязь подоломъ.

2) Потаскуха. Де ся підтіпанка вмішалась, там верб’я золоте росло. Котл. Ен. VI. 12.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 182.