ПІДТЯ́ГНЕНИЙ, ПІДТЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підтягти́. Масивне тіло його.., підтягнене широкими ременями, вражало відчуттям сили (Собко, Справа.., 1959, 6); — Яка там роса! У тебе дека слабо підтягнута. Комбайнер ти! (Донч., V, 1957, 139); Був підтягнутий живіт [у Фатьми], а ребра випинались через шкіру (Ю. Янов., І, 1958, 61).

2. у знач. прикм., перен. Зовнішньо і внутрішньо зібраний, акуратний, витриманий. Коли Мате [Залка] йшов селом — легко і якось по-військовому підтягнений — слідом за ним неодмінно сунула ціла хмара сільських хлопчаків, його найперших приятелів (Смолич, Розм. з чит., 1953, 53); Прокинувся [Герн] з головним болем, але.. примусив себе одягнутись і.., підтягнутий та пунктуальний, точно хвилина в хвилину з’явився в штаб (Тулуб, В степу.., 1964, 496); Раптом вона побачила Шкарубу і Гайворона, що вийшли з-за рогу вулиці. Йшли вони обоє мовчазні, суворі і підтягнені (Собко, Шлях.., 1948, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 518.