ПІДТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех.

1. Точити, нагострювати, обрізувати і т. ін. трохи або додатково. Для подовження строку служби різця треба періодично підточувати ріжучу кромку бруском (Різальні інстр.., 1959, 102); Завжди на концертах всі дивляться на руки, тому вона без кінця підточувала нігті, стежила, щоб шкіра була ніжною (Ів., Вел. очі, 1956, 80).

2. Пошкоджувати, під’їдаючи, об’їдаючи що-небудь. Немов ростина, у котрої корінь Хробак підточить,.. Опустить листя.., так Валентій похиливсь (Фр., XIII, 1954, 203); // Поступово руйнувати. Стриманої сили Вщерть сповнені, струмочки з верховин Підточували бескиди камінні (Мур., Останні сурми, 1964, 36); Недаремно кажуть, що навіть гранітну скелю — ні куля, ні снаряд не проб’є, а вода підточить! (Літ. газ., 27.ІІІ 1959, 2).

3. перен. Руйнівно впливати на кого-, що-небудь. Задавнена хвороба підточувала його і до того ослаблий організм (Збан., Сеспель, 1961, 70); Невідомість підточує нерви, пригнічує психіку (Руд., Остання шабля, 1959, 518); Брестський мир підточив сильного і могутнього нашого ворога (Ленін, 38, 1973, 5).

4. розм. Цідити потроху або додатково.

◊ Кома́р но́са не підто́чить див. кома́р.

ПІДТО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПІДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех. Підшивати що-небудь наскрізною строчкою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 516.

Підточувати, чую, єш, сов. в. підточи́ти, чу́, чиш, гл.

1) О червяхъ, мышахъ: подтачивать, подточить, подъѣсть. Робак підточив (яблуню). Чуб. II. 135.

2) Наставлять, наставить, пришить кусокъ матеріи.

3) Цѣдить, нацѣдить въ добавку. Підточи наливки в пляшку.

4) Просѣивать, просѣять зерно на решето.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 183.