Підторкувати, кую, єш, сов. в. підторкнути, ну, неш, гл. Подгонять, подогнать (лошадь). Доріжка добра… тільки підторкує шкапу. О. 1862. IV. 87.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 182.