ПІДТИ́КАТИСЯ див. підтика́тися.

ПІДТИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПІДТИ́КАТИСЯ, підти́чуся, підти́чешся і підти́каюся, підти́каєшся і ПІДІТКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.

1. Підбираючи поли, нижні краї свого одягу, підгортати їх під що-небудь. Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув (Котл., І, 1952, 126); Підтикалася [Славка] і босими ногами забрела у воду (Чорн., Пісні.., 1958, 83).

2. тільки недок. Пас. до підтика́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 514.

Підтикатися, каюся, єшся, сов. в. підтикатися, чуся, чешся и підіткну́тися, ну́ся, нешся, гл. Подтыкаться, подоткнуться, подсунуться. Підтикалась, підсмикалась, йду гречки косити, а щоб мені запашіти та й не заросити. Н. п. Шкапові чоботи набув, підтикався, підперезався і пояс цупко підтягнув. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 182.